Етґар Керет (нар. 1967 року) — найпопулярніший письменник серед сучасної ізраїльської молоді, сценарист і драматург, лауреат Державної премії Ізраїлю в галузі літератури. Пише на івриті. Основний жанр, в якому працює Керет, — це коротка розповідь простою, наближеною до розмовної, мовою. Герої невеликих оповідань, що увійшли до цієї книжки, живуть одночасно в двох світах: реальному і фантасмагоричному. Їхня поведінка інколи здається абсурдною, але водночас вона цілком буденна. У цьому і полягає мистецтво письменника — він використовує гіперболізовані, а то й фантастичні засоби для того, щоб розповісти про повсякденні, часом суто прозаїчні та банальні життєві ситуації. Твори Керета перекладено багатьма мовами світу. Українською ці оповідання друкуються вперше

Герта Мюллер (нар. 1953 р.) — німецька письменниця з румунським корінням, лауреат багатьох престижних літературних нагород та Нобелівської премії з літератури 2009 року. Одна з головних тем її творів — повоєнні долі німецької меншини Румунії. Цій темі присвячений і роман «Гойдалка дихання», що перекладений українською мовою вперше. На початку 1945-го Леопольда Ауберга, як і багатьох румунських німців, вивезли на примусові роботи в Україну. Що чекало їх у майбутньому — ніхто й уявити собі не міг. Леопольд тоді добре запам'ятав прощальні слова своєї бабусі: «Я знаю, ти повернешся». Ці слова супроводжували його усі жахливі роки у таборі, вони протидіяли «янголу голоду», що завжди кружляв довкола, і тримали хлопця у житті. Він повернувся додому, та це було повернення в інший світ, не в той, що він пам'ятав і де йому вже не було місця. * * * Оригінальна назва: Herta Müller ATEMSHAUKEL

… Ех, важка ти, служба Государева! Немає спокою опричнику Андрію Ком'язі цілий день — багато ще крамоли в країні. Саме в цей час, час Відродження Святої Русі, загострилася боротьба з ворогами не тільки зовнішніми, але й внутрішніми. Треба виправдовувати довіру Государя, і тому для Ком'яги й таких, як він, опричників найголовніше — «Слово й Діло». Непокірних — повісити, майно їхнє — знищити, дітей — у притулок, жінок — ну це як водиться… І не може бути жалю ні до кого, бо найголовніше — порядок. Вам це нічого не нагадує? У романі «День опричника», що за сюжетом передує іншому роману — «Цукровий Кремль» (вийшов у видавництві «Фоліо» 2010 p.), зображене не таке вже й далеке майбутнє — кінець 20-х років XXI сторіччя. Чи виповниться?

Роман «З ким би побігати» вийшов друком у 2003 році. В ньому розповідається про підлітків — про їхню самотність, переживання, наркотики, невміння порозумітися у сучасному житті, а ще про щиру дружбу, відданість, самопожертву і, звичайно ж, про кохання у жорстокому і небезпечному світі. 16-річний Асаф на канікулах підробляє у мерії. Йому доручають знайти господарів собаки, що загубився. І хлопець мчить стрімголов вулицями рідного Єрусалима. Собака приводить Асафа до різних людей, завдяки яким він починає розуміти всю неординарність хазяйки собаки — дівчини Тамар, талановитої співачки. Гасаючи містом, Асаф знаходить нових друзів, перебігає дорогу мафії і навіть потрапляє до поліції

Умберто Еко (нар. 1932 р.) — відомий італійський письменник, вчений і філософ. Його перший роман «Ім’я рози», опублікований у 1980 році, одразу ж став супербестселером. У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки: «Ім’я рози», «Бавдоліно», «Таємниче полум’я цариці Лоани», «Празький цвинтар», «Маятник Фуко». Після п’ятирічної перерви у січні 2015 року побачив світ новий роман Умберто Еко «Номер нуль» («Numero Zero»). Вікіпедія визначає його жанр як нуар. На відміну від попередніх творів письменника, події в ньому відбуваються у недалеку епоху — у Мілані 90-х років XX століття. Головний герой — редактор газети, створеної, щоб друкувати наклепницькі статті про бізнесменів і псувати їм репутацію. Однак, окрім теми продажної журналістики, Еко згадує і недавні політичні події в Італії — замах на Папу Римського, діяльність масонської ложі «Пропаганда № 2», операцію «Гладіо», проведену НАТО, і невдалий державний переворот

Петер Хьоґ (нар. 1957 р.) — відомий сучасний данський письменник, чиї твори перекладено понад 30 мовами світу. Його книжки виходять мільйонними накладами. Роман «Тиша» побачив світ 2006 року. Каспер Кроне, клоун із світовим ім’ям і шанувальник Баха, відчуває людей як музику, визначаючи мелодію і тональність кожної людини. Одного разу до нього приводять дев’ятирічну дівчинку Клару-Марію, яка ніяк не звучить. Усередині дитини — тиша. Невдовзі з’ясовується, що дівчинку було викрадено. Клара-Марія благає допомогти їй, і Каспер з головою поринає у хитросплетіння інтриг, де все змішалося: діти з паранормальними здібностями, гравці на ринку копенгагенської нерухомості, геодезисти та сейсмологи, циркові акробати, монахині із Східної церкви, гонщики-інваліди — і все це на тлі сучасного Копенгагена, химерного міста-лабіринта

Роман Артуро Переса-Реверте «Фламандська дошка» відкриває читачеві світ антикварів і колекціонерів, у якому старовинна картина фламандського художника XV століття Пітера ван Гюйса є ключем до розгадки жорстких злочинів, що скоєні в наші дні: за кожну програну фігуру в шаховій партії заплачено людським життям. Злочини тривають і все яснішим стає жахливий задум убивці…

Тиражі, що вимірюються мільйонами примірників, переклади більш ріж 40 мовами, десятки літературних премій, екранізація, яка здобула Гран-прі Канського кінофестивалю… Це слава? Так. Але за цю славу Роберто Савіано (нар. 1979), автор «Ґоморри», змушений розплачуватися смертним вироком, що йому винесла неаполітанська мафія — сумнозвісна Каморра. З 2006 року, коли «Ґоморра» вперше побачила світ, Савіано покинув батьківщину та живе під цілодобовою охороною. Саме тому «Ґоморра» — це не просто бестселер, це символ мужності письменника, який не побоявся кинути виклик беззаконню, корупції, брудним грошам та зброї…