Вічність належить нам. І кожен візьме собі стільки, скільки вміститься у жменях. Тільки не розсипте, бо свого часу Бог неуважно розчепірив пальці — і от тепер на небі стільки зірок, що не порахувати навіть нашим нащадкам. Випадкова зустріч приводить головного героя у табір заколотників. Режим інопланетних загарбників, який, здавалося, житиме вічно, раптом починає тріщати по швах... Та навіть сили добра, що мають урешті-решт перемогти, виявляються не такими вже й добрими. А сили зла — не такими вже й злими. Інакше кажучи, все, як у нашому житті. Бо це книжка про нас із вами. І до дідька космольоти та просторові переходи. Адже Вічність насправді у наших руках. Просто у жменях