«Сьогоднішній ранок минув доволі продуктивно — я проклала південну межу кордону Іраку», — так писала в одному зі своїх листів до батька героїня роману Джорджини Говелл. І це не вигадка, і не перебільшення... Ці слова належать Ґертруді Белл — британській письменниці, мандрівниці й дослідниці початку XX ст., археологу і картографу. Саме її рука малювала кордони між новітніми Іраком, Сирією, Палестиною, Йорданом, Саудівською Аравією. Великі статки і високий статус родини пророкували Ґертруді благополучне світське життя, та вона обрала інший шлях... Першою з європейців перетнула Сирійську пустелю, об’їздивши на спині верблюда всі куточки Месопотамії. Організувала перші вибори в Іраку, долучившись до створення його конституції. Дослідила культуру і звичаї бедуїнів Близького Сходу й заснувала в Багдаді Національний музей. І про все це ми дізнаємося з її щоденників і численних листів, фрагменти яких Дж. Говелл наводить у романі. Книга розповідає про жінку-легенду Ґертруду Белл — британську розвідницю і водночас довірену особу багатьох аравійських шейхів, які нарекли її Хатун — Королева