Вiчнiсть належить нам. I кожен вiзьме собi стiльки, скiльки вмiститься у жменях. Тiльки не розсипте, бо свого часу Бог неуважно розчепiрив пальцi — i от тепер на небi стiльки зiрок, що не порахувати навiть нашим нащадкам. Випадкова зустрiч приводить головного героя у табiр заколотникiв. Режим iнопланетних загарбникiв, який, здавалося, житиме вiчно, раптом починає трiщати по швах... Та навiть си...