Із твором В. Дрозда «Замглай» зв'язані здобутки химерної прози, українського варіанту модного в літературі 70-х міфологізму. Художня умовність у В. Дрозда цілком оригінальна, несилувана, вигадливо-розкута, виростає із традицій національної «химерії» та демонології — і літературної (В. Дрозд підкреслює вплив на нього Гоголя й Лесиної «Лісової пісні»), і фольклорної — казки, легенди, переказу, бувальщини, уламків слов'янської міфології, яка донині тримається «поліських лісів та боліт із усім їхнім чортовинням». Саме цей мифологизм і допомагає авторові ставити вічні питання, пов'язані з людським єством, людською природою. Письменник блискуче переніс форму виробленого віками народного бачення — з усіма фантастичними образами й уявленнями — до свого твору. В’язку небилиць із давньої української минувшини Володимир Дрозд «вислухає» з вуст пакульського коваля Гнатка Копитовича, але лише невеличку частинку її під назвою «Замглай» йому вдасться надрукувати на початку сімдесятих