В настоящий сборник вошли научно-фантастические рассказы, посвященные экологическим проблемам Вселенной. Авторов книжки объединяют любовь к природе, тревога за ее будущее, желание укрепить в молодом читателе чувство ответственности за судьбу земной биосферы и всей жизни как таковой

Нову книгу українського прозаїка із Закарпаття склали оповідання і повість. Увагу письменника привертають натури романтичні, цільні; більшість його героїв — у душі поети. У центрі повісті — образ голови колгоспу, що пройшов за свої шістдесят «усі земні дороги»

До нової книги знаного українського письменника Дмитра Кешелі “Осінь Великих Небес, або Прирічанські характери” увійшли унікальні за стилем написання трагікомічні романи з народного життя. Трагедія й комедія, фантасмагорія і сучасні реалії, неповторна швейкіада закарпатського села — все це автор талановито поєднує із глибоким філософським осмисленням життя простих людей на зламі епох, на зламі держав. Художнє оформлення  Ярослава Дулейка

Побачити світ у краплині роси — великий дар природи. Показати у долі однієї родини величезний пласт закарпатської історії — справжній талант від Бога. Подібні думки спливають із незвичної трилогії Дмитра Кешелі «Політ співочого каміння». Літературна епопея цікава не тільки вельми колоритними героями і персонажами, а й оригінальністю стилю, де надзвичайно тонко переплелися народний гумор, сатира, комедія із високою поезією, глибокою філософією і людською драмою. Саме це надає творам гостросюжетності, а книзі — неймовірної читабельності

Нову книгу українського прозаїка із Закарпаття склали дві повісті й оповідання. У повісті-баладі «Коли заговорить каміння» автор через світовідчуття хлопчика-підлітка показує повоєнне закарпатське село, коли тут у складній обстановці, в запеклій боротьбі із старими устоями йшло становлення нової, радянської дійсності. Друга повість «Блудний син повернеться весною» та оповідання написані па матеріалі сучасності. В них письменник роздумує про моральні критерії у нашому житті

В українській літературі так ніхто не пише. На таке читання рідко щастить. «Які сильні натури і як красиво вони живуть», «Ні, неможливо таке витерпіти», «Який колоритний текст», — налітають думки. І вже хочеться зустріти отого невгамовного і не по літах мудрого Митрика, без якого роману не було б. І почути голоси родаків, без яких не було б такого Митрика. І побачити наяву Небесі — місцину села, де хата його родини. Для людей, з чиїми сходяться його стежки, він — збийвіч, збитошник і навіть кривдник. А насправді в нього — дивовижно витончена душа. Все його цікавить, усе він вразливо бачить. І чинить так, як розуміє правду. І далеко не всім солодко від його правди. Митрик увесь у стихіях життя, серед красот села, що притулилося біля гори Ловачки, а десь за нею — загадкове варош-місто Мукачево. І люди біля Митрика — дивний світ: жертовна у стараннях захистити всіх своїх баба Фіскарошка, незворушно умиротворений дід Соломон, гордо рішучий дід Петро, притлумлений клопотами нянько, надламаний жорстокими обставинами вчитель пан Фийса. Усіх їх тримає на землі мудрість любити життя і виживати. А найрідніші й найсолодші йому — мамка. Народжені за незбагненних обставин, загадково росли і мали дивного вчителя: для уроків він брав тільки книгу «Одкровення Слова» християнського предтечі Авеля Синайського. Мамка все по-своєму бачили, вміли «говорити з небесами», малювали музику, знали символічні таїнства слів. І Митрика вчили не марнуватись на слова пусті. На білому човні, білими вітрилами якого — білі крила білого лелеки, пішли мамка у вічність. Митрик одиноко дивився їм услід і слізно благав їх іти й не озиратися. Бо так просили мамка… Багато стихій, історій і почерків у цьому романі: екзотика краю й унікальність покарбованих вітроломами доль, містичні сили світу, фатальності життя і відчайдушне чіпляння за нього. А над усім — невблаганний час