Нечуваний акт вандалізму у художньому музеї сколихнув Європу. Газетні заголовки майорять згадками про Кислотного Вандала. Хто він? Що спонукало його до такого зухвалого нападу? Які приховані бажання ховаються за його палкими промовами у суді? І чи зможе черговий заклад для психічно хворих втримати його? Поки журналісти губляться в здогадках і вишукують все нові й нові факти біографії злочинця, а касирки в музеях скоса позирають на відвідувачів, співставляючи сотні облич із його фотографією, сам Кривоклят сидить на курсах арт-терапії Медичного центру «Замок Іммендорф» і обмірковує черговий план. Новий роман Яцека Денеля — сповнений чорного гумору, написаний на одному подиху твір про мистецтво, любов і людину, яка не боїться кинути виклик суспільству

«Ляля» — це книга-розповідь, що нагадує клаптикову ковдру: кожний клаптик на своєму місці, і разом вони створюють неповторну цілість. Це книжка про любов, хворобу, старіння й помирання. Але спершу були великі війни та японський шпигун, куляста блискавка й корова у вітальні, каблучка із сапфіром і славетні східні килими, якими вистеляли Хрещатик... Та передусім Ляля переповідає онукові, а отже, і нам з вами, безцінні історії свого життя, які щоразу обростають новими подробицями, стаючи для нас містком між минулим і сучасністю

Видатні містифікації, жертвами яких стають тисячі людей, навіть незгірш освічених і цілком статечних, — не винахід «епохи постправди». У матінки Макрини Мечиславської, святої мучениці за католицьку віру, запобігали ласки сановники й аристократи, вона мала аудієнції в Папи й зналася з Адамом Міцкевичем, про неї писали Юліуш Словацький та Станіслав Висп’янський. У книзі Яцека Денеля з переплетених монологів Макрини-Юльки постають різні версії однієї приватної історії, яка свідчить, що розмежувати побожність і глум, святість і божевілля іноді майже неможливо, а часто — просто нікому не потрібно. Ми ж завжди віримо в те, у що хочемо вірити

Роман «Сатурн» – это сплетение трех монологов: великого живописца Франсиско Гойи (1746–1828), его сына Хавьера и внука Мариано. Жонглируя этими тремя точками зрения, Яцек Денель открывает читателю теневую сторону жизни знаменитого художника и, предоставив слово мужчинам из рода Гойя, показывает, какая глубокая пропасть разделяет их и насколько сильны кровные узы. Это семейный портрет в интерьере опасных связей и бурных исторических событий. Рисуя частную жизнь гения – талантливо, сочно, – автор романа излагает интригующую и научно обоснованную версию создания фресок на стенах загородного дома Гойи, известных всему миру как «мрачные картины». Яцек Денель (р. 1980) – художник, поэт, переводчик, одно из наиболее ярких имен польской словесности, лауреат многих литературных премий. По словам журнала «Новая Польша» – «вундеркинд» современной польской литературы

Оригінальна інтерпретація постаті славетного митця Франсиско Ґойї, яка ґрунтується на сучасних мистецтвознавчих дослідженнях. Це не класичний «роман виховання митця» чи «романізована біографія», а новий погляд з іншого ракурсу — провокативний і безперечно цікавий. Батько, син і онук: три монологи, в яких оповідається одна й та ж історія. І один шедевр: намальований на стінах пристановища самітника, «Дому Глухого» під Мадридом, монументальний цикл «Чорних картин», який є ключем до того, що відбулося між Франсиско, Хав’єром та Маріано — і що дотепер відбувається в багатьох патріархальних родинах. Примітка верстальника: Книжка проілюстрована репродукціями офортів Франсиско Ґойї з фондів Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, серії «Капричос» та «Жахи війни». Водночас сюжет побудовано на «Чорних картинах» (ісп. Pinturas negras) з «Дому Глухого»; автор роману дав розділам назви, що відповідають «неофіційним» назвам «Чорних картин». Для розуміння сюжету важливо звертатися до «Чорних картин». В кінці роману подано розділ, який містить їх перелік з відповідними назвами розділів