Країна стрімко летить у прірву: моторошна криза охоплює всі царини людського життя. Псевдовчені наполегливо пропагують: мислення — це ілюзія, пошук будь-якого сенсу — абсурд, і зрештою уряд оголошує мораторій на розум. Талановиті підприємці безслідно зникають, кидаючи своє виробництво напризволяще або знищуючи його. Головні герої роману — Даґні Таґґарт і Генк Ріарден — відчайдушно намагаються відвернути катастрофу. Даґні переконана, що в країні з’явився таємничий Руйнівник, ціль якого — крах економіки і тотальна деградація людей. Жінка не покидає надії відтворити досконалий двигун, але перспективний молодий науковець, який погодився допомогти їй, відмовляється працювати на благо невігласів. Даґні не хоче відмовлятися від свого задуму, тож їде на зустріч зі зневіреним дослідником, а в дорозі знайомиться з волоцюгою. Свого часу він працював там, де й зародилося «чисте зло», яке зараз пожирає країну… Друга частина роману містить блискучі світоглядні монологи, вкладені в уста Франциско Д’Анконії та Генка Ріардена

Іноді дитячі мрії збуваються. Даґні Таґґарт керує найбільшою в країні залізницею. Генк Ріарден запроваджує революційну технологію в металургії. Елліс Ваятт перетворює Богом забуту землю на промисловий рай. У їхніх руках — наймогутніші корпорації, що від них залежить доля країни. Вони — сучасні атланти. Їхня релігія — економіка, їхня відповідальність — тягар усього світу. Колись вони мріяли змінити життя суспільства, а тепер їм доводиться чути, що вся їхня праця лише помножує несправедливість. Що всім людям потрібні однакові права і можливості. Спершу атланти лише знизували плечима. Але настане той день, коли їм остаточно набридне тримати цей світ на своїх плечах. І вони підуть

Країна, яку залишили її творці, винахідники та мислителі, приречена на війну, голод і смерть. Владу захоплюють невігласи, корупціонери й мародери. Історія триває бодай тому, що одна вольова жінка на ім’я Даґні Таґґарт переконана, що досконалий світ справжніх цінностей існує. Вона намагається зламати сценарій неминучої катастрофи. Її Атлантида не міф. У світі ще є сміливці, спроможні створити суспільний лад, де немає конфліктів, не виникає потреби в самопожертві, жодна людина не становить загрози для мети інших. Бунтівні атланти знають, що розум таки переможе. Риторичне питання, хто такий Джон Ґолт, насправді має відповідь, а неймовірні ідеї — своє втілення, яке проголомшує людську уяву. В останній частині свого фундаментального роману ідей Айн Ренд змальовує цілісну філософську систему, яка досі викликає палкі дискусії, де від захвату до обурення — один крок

Уявіть, що ви народилися у першій половині ХХ століття в США і раптом виявили, що люди, маючи радіо, газети, кораблі та літаки, досі живуть у будинках, зведених у грецькому стилі. Вони не сприймають нічого, крім фронтонів, химерних статуеток, карнизів та колон… Відмовляються бачити прогрес. Саме в такій ситуації опиняється головний герой роману — талановитий архітектор Говард Рорк. Він навіть не намагається відкрити оточенню очі на абсурдність ситуації, а просто виконує свою роботу. Таких як він — тих, хто має власну думку — суспільство кличе егоїстами, вважає «хворими» і неправильними. Перед ним зачиняють двері і всіляко намагаються виштовхнути подалі від епіцентру архітектурного життя. Що ж вчинить герой та чи справді бути егоїстом погано?