Евгения Кононенко — одна из самых известных писательниц современной Украины, представительница так называемой «новой» литературы, заявившей о себе с началом независимости страны. Автор поэтического сборника «Вальс першого снiгу» (1995) — лауреат литературного конкурса «Гранослов», сборника прозы «Колосальний сюжет» (1998), книжки для детей «Iнфантазiї», романов: «Iмiтацiя» (2001) — лауреат премии журнала «Сучаснiсть»; «Зрада» (Кальварiя, 2002); «Ностальгiя», сборника рассказов «Повiї теж виходять замiж». Повести и рассказы Евгении Кононенко, умные, нестандартные, талантливые, проникнутые юмором и ироничным взглядом на мир, переведены практически на все европейские языки и везде снискали заслуженный успех. Теперь, наконец, и русский читатель получит возможность познакомиться с творчеством этой действительно незаурядной украинской писательницы в прекрасном переводе Елены Мариничевой

Перша в Україні збірка творів провідних письменників, що зачіпає алкогольну тему. Корифеї українського слова вирішили поділитися своїми спогадами та міркуваннями щодо вживання алкоголю. Оповідання навряд чи когось залишать байдужим, адже ці історії настільки реальні, що, цілком можливо, траплялися з вами

Психологический детектив. После выхода этой книги критики стали сравнивать автора с Франсуазой Саган, Айрис Мердок и... Умберто Эко. Этот роман, как и предыдущий «Имитация» — остросюжетная история о загадочной смерти молодой женщины и частном расследовании, которое проводит ее подруга. В хитромудрую интригу с ложными версиями вплетено всестороннее осмысление измены — супружеской, национальной, сыновней. А вот кто и за что убил Веронику Раевскую-Стебелько, читатель узнает только на последних страницах романа

  Нова, давно очікувана збірка короткої прози Євгенії Кононенко. У цій книжці авторка - відверта до самого денця, несподівано інша і водночас пізнавана за своїм унікальним стилем, який поєднує щирість, ностальгію та тонку іронію.     Книжка складається з трьох частин. Частина перша - це цікаві життєві історії, приміром, про використання сучасних технологій у романтичних стосунках, або ж несподіваний погляд на, здавалось би, звичайні життєві ситуації. Частина друга - це драми самого життя, це біль за тією хвилиною, яка могла б усе змінити, але цього не сталося. А наостанок - три відверті есеї про долю сучасної жінки-письменниці, про заздрість та професійність.     Окремі новели ще до виходу книжки були відзначені літературними преміями

Все купила, а чого сумка така легка? Бо не купила головного! А вдома нема. Точно нема, сьогодні в обід закінчила. Пертися назад у торгівельний зал з усіма покупками? Може, цього вечора обійдеться? Обійдеться? Ти здуріла? Хочеш знов серед ночі бігти в нічний супермаркет? Уже бігала. Краще зараз взяти. Ось, у камері схову є вільні шафки. Сюди запхаємо пакет з покупками й підемо назад. А гроші в тебе лишилися? Але ж у мене в сумці є ті, що зібрали на подарунок Алісі. Візьмемо звідти…

Рукопис зник на кілька років. Певне тоді ще не настав час читати його. Але через півтора десятка років, в добу розвиненого Інтернету й соціальних мереж, сину письменника повертають зошит із цуценятком на обкладинці. І саме в цьому зошиті старий хворий письменник написав свій останній роман «Останнє бажання». Чи потрібно і чи можливо розгадати всі таємниці минулого? Принаймні, цього варто прагнути. Бо лише свідоме знання дає ту свободу, без якої неможливе народження свідомої людини майбутнього, яка є володарем власної долі за будь-яких обставин