Мемуари Юрка Тютюнника — це не просто спогади сучасника, де перш за все акт обвинувачення. На лаві підсудних сидять поруч себе українська еміграція й польська дипломатія. І читаючи мемуари, не знаєш, хто з двох підсудних більш винний, на кого мусить впасти суворий присуд історії. До уваги читача — спогади, або ж замовний "памфлет", написаний генерал-хорунжим Армії УНР Юрком Тютюнником 1924-го року в Харкові. Репринтне відтворення видання 1924 року

Опис маловідомих подій в Україні 1918 року. Винниченко, Грушевський, Петлюра, створення Ґенерального Військового Комітету у Києві, героїчне повстання звенигородських селян. Квартальник Вістника ч.4 (16), — Львів, 1937. Друк. Медицький — Тиктор. Львів, Бляхарська 9

Минає час, і учасники боротьби забувають факти. Великий і неоцінимий, кров'ю найкращих синів народу куплений досвід, може бути втрачений для загалу нації. Досвід боротьби є найдорожчим національним скарбом, і мусимо його передати в цілості молодшим поколінням, що мають нас заступити в будучих етапах боротьби. Пишу на підставі документів і фактів, які маю у своєму розпорядженні, чи які мені відомі. Будучи сам учасником боротьби, я не подаю виключно фактів та документів, утримуючись від оцінки їх. Та вважаю і шкідливим заховувати свої думки про той чи інший факт — жива людина мусить реагувати на те, що діється навколо. Не можна сподіватися, щоби сучасник, а тим більше сам учасник, міг дати цілком об'єктивну оцінку подіям, хоч таке бажання у мене мається. Юрко Тютюнник Під редакцією Олега Романчука