Молодий випускник юрфаку прибуває нічним потягом до поліського містечка Стара Вишня. Він одержимий манією справедливості, прагне стати суддею, на якого давно чекають. Але чому саме з ночі його приїзду в містечку бере початок ланцюг дивних смертей — убивств, самогубств? Що і хто стоїть за ними? Справжній чи фальшивий щоденник, в якому описані загадкові події в Старій Вишні, пред'являє молодий суддя слідству? До якої межі людина може судити інших навіть з найкращими намірами? Відповіді на ці питання майстерно зашифровано у романі. Хтось сприйме його як витончений психологічний трилер, в якому переплелися українська провінційна реальність і містика. Хтось — як блискучу містифікацію, за якою ховається щемлива історія про почуття двох надзвичайно самотніх людей, ніби замкнених в кімнаті зі страхітливими потворами із картин Ієроніма Босха. Обкладинка Інокентія Вирового У оформленні обкладинки використано картину Макса Ернста «Ліс та голуб»

Він — біла ворона, дурник із Кукурічок. Вона — Чорна Пантера, дівчина з обкладинки. Спільного з найекзотичнішою та найскандальнішою темношкірою супермоделлю Таумі Ремпбел останньому парубку на селі Йвану годі й шукати, на зустріч — годі й сподіватися, а фото гламурної красуні — ну як не цілувати, як не пестити? Та він має дещо, що належить їй, тобто належатиме… Череп могутньої чаклунки, за яким Таумі, нащадок великої африканської жриці, ладна податися на край географії, у Кукурічки, дарує владу над світом!

Як треба жити людині? Де є Бог? Чого не варто боятися? Життєвий досвід на перший погляд звичайної сільської жінки, бабусі Пелагеї, – це та сама велика мудрість нашого народу. І можливість долучитися до неї – велике щастя. Ці прості рядки потрібно читати та перечитувати, повільно, наче п’єш живу воду…

Роман «Графиня» відомого письменника з Волині — майстерне поєднання захоплюючого сюжету, драматичних колізій людського життя і тонкого психологізму, віртуозне переплетіння реального й містичного. У нашу добу — цілком автоматизованого і комп'ютеризованого 1998-го року — хтось намагається відтворити загадкові події, які відбувалися у волинському містечку Густий Луг року Божого 1762-го. Але чи вдасться це йому і чи можливо взагалі реконструювати час?.. Вічність і нерозривність часоплину з його історичними колізіями, проблемами і таємницями, з його особливими колоритом і ароматом, проходять через весь роман, через образи головного героя, провінційного вчителя і художника Платона, його учениці, відомої художниці, інших персонажів, зокрема таємничого убивці собак, проповідника «Природного Євангелія» і ще таємничішої «білої графині» Венцеслави, єдиний портрет якої зберігається в місцевому музеї. Роздуми про сенс життя, болісні пошуки цього сенсу, моральний і мистецький вибір, складні, але глибокі почуття головних героїв, які вони намагаються приховувати, — все це створює яскраве поліфонічне тло твору

Кажуть, що тільки у вкрай екстремальних випадках хірург здатен провести операцію самому собі. Щось схоже маємо й тут. Розслідування обставин, що призвели до вбивства, самогубства чи інсценізації смерті Андрія Трояна у романі проводить... він сам. Та не лише в цьому незвичність твору, що його автор визначає, як "внутрішній детектив". Глибоке проникнення в душевний стан людини, яка намагається змінити свою долю, вийти із зачарованого кола, яке хтось збудував, пошуки героєм сутності свого "я", яке вперто розщеплюється на болючі, ще теплі скалки, його доторки до чужих - жіночих і чоловічих - доль, хірургічний розтин характеру і характерів неминуче приводять до запитань, які поставить собі читач. Одне з них, адресоване всім: чи готові ви підняти таємничий камінь, який лежить у вашому саду?

Три покоління однієї родини, три жіночі долі, три щемливі історії, з яких складається вже історія власної країни в жорсткому й несентиментальному ХХ столітті. Даздраперма, дочка радянського чиновника, у 30-ті роки пройшла крізь пекло дитбудинку для дітей ворогів народу, а згодом опинилася у вирі повстанської боротьби на Волині... Її донька Віталія, витончена естетка та прихильниця поезії, понесе свій хрест — кохання до кримінального авторитета та боротьбу із власною пристрастю. І навіть молодша, онука Олеся, не уникне випробувань, коли разом із Майданом до її життя ввірвуться кохання та зрада… Кожна з цих жінок проживає власне життя сповна — із його болем і радістю, гіркою ніжністю та любов’ю, від якої, мов напнута струна, тремтить душа…

1801 рік. Розкішний бал на честь п’ятиріччя князівни Любославської закінчується масовим пограбуванням і викраденням людини. Там, де хвилину тому розважалася шляхта, тепер гуляють розбійники. Граф Юзеф наважується зірвати з ватажка маску, бачить під нею знайоме обличчя і прощається зі свободою. Але таємний агент Слєпньов знайде слабину зухвалого бандита — чарівну жінку, задля якої він ладен дістати хоч зірочку з неба, хоч кольє княгині Ольги…

Маємо: острів, людину та рушницю. У якийсь момент ці три об’єкти об’єднуються у часі: людина припливає на острів, бере рушницю, наставляє її собі в груди і натискає на курок. Такий собі кінець життя і початок роману… Лунає постріл, людина падає, але там, у світі за межами острова, нічого не змінюється: є минуле, і є майбутнє. От тільки що минуле і майбутнє значать без людини?.. А ще на острові є зайці, їх звуть Понг і Пінга, вони можуть розмовляти з людьми (справді?) і врятувати людину від смерті… Новий роман волинського письменника Володимира Лиса для тих, хто любить сучасну українську прозу і вірить у неї. Видавництво «Фоліо» презентує: «Острів Сильвестра» — роман, який отримав Гран-прі конкурсу «Коронація слова-2008». Це те, що варто читати…