Україна. Перша світова. Посеред дороги, що веде від волинського села до лісу, подружжя знаходить немовля… Минули роки. Сільська красуня Богдана Ясницька мріє про театральну сцену. Кинувши все, утікши навіть із власного весілля, талановита дівчина вирушає до першого українського театру на Волині – та назустріч своїй долі… Попереду – довге й бурхливе XX століття, сповнене карколомних подій та історичних зламів. І складне, напружене й яскраве життя сміливої і пристрасної жінки, у якому будуть справжня дружба й людська заздрість, болісні втрати та дивовижні знайдення, перемоги, поразки, таємниці, кохання… І медовий смак щастя

Після автокатастрофи Енна нічого не пам’ятає про своє минуле. Пам’ять начебто стерли… І лише у снах до неї приходять незрозумілі видіння — там у неї є наречений, вона закохана та живе зовсім іншим життям. Іноді дівчина не розуміє, яке життя справжнє — наяву чи уві сні… Зустріч із незнайомцем змушує Енну шукати правду про себе. Але ця правда приголомшує…

Вісім маленьких повістей про кохання. Вісім простих історій, що поцілять у саме серце, пройдуть наскрізь і залишать по собі спогади… Спогади про своє. Бо в кожного з нас є історія, переживши яку розумієш, що вже ніколи не будеш таким, як раніше. А якою вона була — запаморочливо щасливою чи пронизливо болісною або тою та іншою одночасно, — мабуть, не так уже й важливо. Важливо, що вона привела тебе до себе

Самотню Ніку Величко, яка пам’ятає справжню любов і ласку лише від єдиної людини – няні з дитячого будинку, зраджену, обікрадену та зневірену, доля приведе до білої тополі на горі біля села, яке вона так довго розшукувала. Наче у снах дитинства намріялось дівчині це дерево… Колись давно посадив цю тополю для коханої панни Вишеньки сільський костоправ Левко, що пізніше пережив окупацію, боротьбу в УПА і двадцятирічне заслання… Їхні випробування закінчаться тут, біля білої тополі. Чиї заблукані у темряві долі поєднає та, що залишила у таємному сховку щоденник?