Культовый писатель из Харькова, лицо и голос поколения 30-летних, представляет свою личную историю революции, наполненную суицидным отчаянием молодости и праздничным духом анархии

Актуальний «Луганський щоденник»! Десять років тому герої «Anarchy in the Ukr» здійснили ідейну подорож Східною Україною, місцями бойової слави Нестора Махна. Мандруючи Донбасом, вони шукали відповіді на питання – що ж таке воля-свобода-анархія? Чи є межа між ними та де вона пролягає? Сьогодні автор знову відвідав територію, що колись була територією анархізму. Але цього разу – в дуже наелектризованій атмосфері, коли саме повітря просякнуте війною… Вже не давнішньою, часів Нестора Івановича, а більш ніж сучасною…

A unique work of fiction from the troubled streets of Ukraine, giving invaluable testimony to the new history unfolding in the nation’s post-independence years This captivating book is Serhiy Zhadan’s ode to Kharkiv, the traditionally Russian-speaking city in Eastern Ukraine where he makes his home. A leader among Ukrainian post-independence authors, Zhadan employs both prose and poetry to address the disillusionment, complications, and complexities that have marked Ukrainian life in the decades following the Soviet Union’s collapse. His novel provides an extraordinary depiction of the lives of working-class Ukrainians struggling against an implacable fate: the road forward seems blocked at every turn by demagogic forces and remnants of the Russian past. Zhadan’s nine interconnected stories and accompanying poems are set in a city both representative and unusual, and his characters are simultaneously familiar and strange. Following a kind of magical-realist logic, his stories expose the grit and burden of stalled lives, the universal desire for intimacy, and a wistful realization of the off-kilter and even perverse nature of love

…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі… …Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім…

Усе починається з вокзалу – зустрічі й прощання, дороги та краєвиди, обличчя та вчинки… Одного разу потрібно зважитися й вирушити в подорож назустріч майбутньому, щоб віднайти точку відліку – або кнопку «перезавантаження». Тож наші мандри лише починаються… До видання ввійшли як уже знайомі читачеві, так і малознані оповідання одного з найвідоміших письменників сучасної України

«Америка видається мені країною дійсно рівних можливостей», — повідомляв Боб Кошкін, пишучи короткі, проте місткі електронні листи рідним та близьким… Два місяці тому, на початку літа, він висадився на летовищі Джона Кеннеді й рушив уперед, почуваючись так, як, мабуть, почувався свого часу Колумб: хитавиця ще не відпустила, думка про океан викликала спазми, проте під ногами лежала Америка й час було братися до її підкорення та окультурення…

Поэт и прозаик Сергей Жадан (р. 1974) — видная фигура современной украинской культурной жизни. Он организует общественные акции, выступает с рок-группами, переводит немецких и русских поэтов. Его называют лицом и голосом новой украинской литературы. Роман «Ворошиловград», как и все тексты Жадана, полон поэтических метафор, неожиданных поворотов сюжета, воспоминаний и сновидений, и в то же время повествует о событиях реальных и современных. Главный герой, Герман, отправляется на Донбасс, в город своего детства, окруженный бескрайними кукурузными полями. Его брат, владелец автозаправки, неожиданно пропал, а на саму заправку «положила глаз» местная мафия. Неожиданно для себя Герман осознает, что «продать всё и свалить» — не только неправильно, но и невозможно и надо защищать свой бизнес, свою территорию, своих женщин, свою память. Роман удостоен премии Би-Би-Си «Книга года»

«Депеш Мод» – роман о юношеском максимализме и старческой смерти, книга о дружбе, ненависти и предательстве, рассказ о надежде и отчаянии. Панк как жизненная стратегия, музыка как среда обитания, религия как опиум для народа, постиндустриальный Харьков как место действия и главный герой… Первый роман Сергея Жадана «Депеш Мод» (2004), переведен уже на восемь языков

Троє друзів вирушають на пошуки четвертого, щоби терміново повідомити йому про загибель вітчима… Хтось може назвати цей роман гімном маргіналів або портретом жорстокого міжчасся дев’яностих. А хтось – літературою про підлітків – з усією їхньою зневірою, несприйняттям світу дорослих, прагненням свободи, відчаєм та беззахисністю,– які на задвірках індустріальних краєвидів шукають себе і власне місце у житті. Та чи знайдуть? Обережно! Ненормативна лексика!

В седьмом номере журнала «Иностранная литература» за 2013 год опубликованы фрагменты из книги «Дриблингом через границу. Польско-украинский Евро-2012». В редакционном вступлении сказано: «В 2012 году состоялся 14-й чемпионат Европы по футболу… Финальные матчи проводились… в восьми городах двух стран — Польши и Украины… Когда до начала финальных игр оставалось совсем немного, в Польше вышла книга, которую мы сочли интересной для читателей ИЛ… Потому что под одной обложкой собраны эссе выдающихся польских и украинских писателей, представляющих каждый по одному — своему, родному — городу из числа тех, в которых проходили матчи. Потому что все эти писатели — каждый на свой лад, не ограничиваясь „футбольными“ рамками, — талантливо рассказывают о своих городах, своих согражданах, их ментальности и специфических чертах, о быте, нравах, истории, политике…» Итак, поляки — Павел Хюлле (1957) в переводе Елены Губиной, Марек Беньчик (1956) в переводе Ирины Адельгейм, Наташа Гёрке в переводе Дениса Вирена; украинцы — Наталка Сняданко в переводе Завена Баблояна и Сергей Жадан (1974) в переводе Мадины Алексеевой

Перша в Україні збірка творів провідних письменників, що зачіпає алкогольну тему. Корифеї українського слова вирішили поділитися своїми спогадами та міркуваннями щодо вживання алкоголю. Оповідання навряд чи когось залишать байдужим, адже ці історії настільки реальні, що, цілком можливо, траплялися з вами

Літературно-мистецьке видання «Жлобологія» розраховане на широке коло читачів: поціновувачів сучасного мистецтва, студентів і викладачів, громадських діячів, політиків, коуч-тренерів, художників, письменників і галеристів, фалеристів, адвентистів сьомого дня, дипломатів, рекламістів, телепродюсерів, зірок шоу-бізнесу та спорту, філологів, філософів, філантропів, антропологів та інших «богемних виродків», які «відірвалися від народу». Книга є рекомендованою для читання всім, хто вважає себе «інтелігентною людиною», «елітою нації», «душой народа», «знавцем істини», відданим адептом «масковского православія» та й, зрештою, кожному, хто хоч раз ставив собі запитання: «Чому в Україні з історією і з добробутом не склалося?». У всіх текстах збережені особливості мовлення авторів. Уживання ненормативної лексики в окремих авторів не є самоціллю, бо дозоване і вмотивоване емоційністю розмови. Це є невід’ємною складовою діалогу і водночас відтворює авторську стилістику викладу думок. Кожен з авторів у природний для себе спосіб тлумачить певні філософські та культурологічні категорії, про які йдеться в роздумах. Небажано читати цю книгу людям з обмеженими розумовими здібностями, спричиненими браком освіти, культури та виховання, адептам різних людиноненависницьких ідеологій, особам із ознаками політичної шизофренії та інших афективних станів, дітям до 18-ти років, а також людям із нестабільною психікою

…Однажды, проснувшись, ты видишь за окном огонь. Ты его не разжигал. Но тушить придётся тебе… …Январь 2015 года. Донбасс. Паша, учитель одной из школ, наблюдает, как линия фронта неуклонно приближается к его дому. Случается так, что он вынужден эту линию пересечь. Чтобы потом вернуться назад. И для этого ему как минимум нужно определиться, на чьей стороне его дом…

Сергей Жадан один из немногих ухватил нашу эпоху, точно тигра за хвост, увидел смешное в ее печалях и трагичное в ее радостях, описал ее уникальность. «Время двигается у тебя под кожей, — говорит Жадан, — и если у тебя тонкая кожа, ты даже можешь его увидеть»

Эта книга была задумана как коллективное объяснение в любви к Англии, к Лондону, к великой английской литературе, с которой у русских писателей всегда были особые отношения. Чего стоит, например, фраза Льва Толстого: «Если отсеять всю западную литературу, один Диккенс только и останется»! Или особенно актуальная сегодня мысль Иосифа Бродского, высказанная им в знаменитой Нобелевской речи, что для «человека, читавшего Диккенса, выстрелить в себе подобного во имя какой бы то ни было идеи затруднительнее, чем для человека, Диккенса не читавшего». Нам показалось любопытным в Перекрестный Год культуры Великобритании и России собрать под одной обложкой российских и британских авторов, объединив их темами Лондона и Чарльза Диккенса, чтобы выстроить свой мост между нашими литературами и странами. Сергей Николаевич, главный редактор журнала «СНОБ», автор идеи и составитель книг серии

«Месопотамия» – это книга о Харькове и харьковчанах, самых обычных людях: наших соседях, жителях окружающих нас многоэтажек, случайных прохожих, которых мы ежедневно встречаем и которые превращаются в пассажиров переполненного транспорта, где мы толкаемся в едином порыве попасть на работу или на учебу… В общем, о нас с вами. И еще она о нашей повседневной, будничной жизни, которая затягивает так, что, кажется, не остается времени ни на что – ни на великие свершения, о которых мечталось в детстве, ни на осмысление происходящего, ни на то, чтобы остановиться полюбоваться пробегающей мимо нас красотой… Печально? Грустно? Оказывается, нет! Ведь это и есть то самое главное – жизнь! И Сергей Жадан, поднимая в книге важнейшие проблемы – признания и предательства, побега и возврата, нежности и жестокости, – доказывает, что можно получать радость от всего. От всего, что происходит с нами в этой жизни

«Метаморфози» – антологія сучасної української поезії, що є живим відбитком невпинного руху, постійних перевтілень вірша, його неочікуваних видозмін, його незбагненних метаморфоз. 2000-і непомітно завершились. Вони дали літературі багато нових імен: десять яскравих поетів останнього десятиріччя у всій своїй високій несхожості!

Одного разу десять відомих авторів – Люко Дашвар (Херсон), Володимир Лис (Луцьк), Сергій Жадан (Харків), Галина Вдовиченко (Львів), Макс Кідрук (Рівне), Лариса Денисенко (Київ), Ірен Роздобудько (Донецьк), Олександр Гаврош (Ужгород), Євген Положій (Суми) та Яна Дубинянська (Крим) – вирішили поділитися своїм рецептом радості. А радість буває різна: легка, як вітерець, або з присмаком смутку, тепла й тиха чи сонячно яскрава – обирайте свою

Жадан Сергей Викторович родился в 1974 году в г. Старобельске Луганской области. Окончил филфак Харьковского педагогического университета. Поэт, прозаик, драматург, переводчик с немецкого и белорусского. Пишет на украинском языке. Произведения переведены на немецкий, английский и многие славянские языки. Лауреат национальных и международных премий. Живет в Харькове

Странное дело: казалось бы, политика, футбол и женщины — три вещи, в которых разбирается любой. И всё-таки многие уважаемые писатели отказались от предложения написать рассказ для нашего сборника, оправдываясь тем, что в женщинах ничего не понимают. Возможно, суть женщин и впрямь загадка. В отличие от сути стариков — те словно дети. В отличие от сути мужчин. Те устроены просто, как электрические зайчики на батарейке «Дюрасел», писать про них — сплошное удовольствие, и автор идёт на это, как рыба на икромёт. А как устроена женщина? Она хлопает ресницами, и лучших аплодисментов нам не получить. Всё запутано, начиная с материала — ребро? морская пена? бестелесное вещество сна и лунного света? Постигнуть эту тайну без того, чтобы повредить рассудок, пожалуй, действительно нельзя. Но прикоснуться к ней всё же можно. Прикоснуться с надеждой остаться невредимым. И смельчаки нашлись. И честно выполнили свою работу. Их оказалось 43. Слава отважным!