Вперше перекладена українською мовою збірка «Вогонь і кров» присвячена фронтовим переживанням німецького письменника, філософа, ідеолога консервативної революції Ернста Юнґера під час його участі у Першій світовій війні. Натхненні та захопливі тексти звично для автора ведуться у формі щоденника, що, разом із листуванням з ріднею письменника, є логічним продовженням осмислення Юнґером феномену війни, побратимства та нового світового порядку з часу написання першого роману «В сталевих грозах». Книга призначена для всіх, хто палає серцем і на чиїх плечах лежить важкою ношею доля всього світу

Ернст Юнґер писав «На Мармурових скелях» в 1937, а читав коректуру вже на фронті, в 1939. Це був його перший художній роман і одночасно вишукана епітафія на надгробку усієї попередньої епохи — часовому відрізку між двома світовими війнами. Цей романтичний і нещадний текст високого модерну в 40-х став маніфестом стилю і боротьби для всієї читаючої Європи, усіх націй та мов. Надруковано у журнал «Всесвіт» № 8–9 за 1997 р. Перекладено за виданням: Ernst Jünger. Auf den Marmorklippen. Verlag Ullstein GmbH. Frankfurt/M — Berlin. 1994. © Євген Попович, 1997, переклад

«Наближення. Наркотики і сп'яніння» — напрочуд оригінальний та глибокий історико-філософський і водночас автобіографічний трактат, позначений літературним хистом Ернста Юнґера, в якому письменник підсумовує свій досвід вживання різноманітних психоделічних речовин та й будь-чого, що здатне змінити звичне сприйняття реальності. У цій книжці Юнґер уперше вживає поняття «психонавт» — надалі цим терміном широко послуговуватимуться на позначення людини, яка переживає психоделічний досвід внаслідок вживання наркотичних речовин. Проте, на відміну від Олдоса Гакслі з його «Дверима сприйняття», Юнґер у своїй праці більшою мірою зосереджується на езотеричному та естетичному аспектах зміни свідомості після вживання психоделічних речовин. Цікавим є те, що упродовж свого життя Юнґер тісно спілкувався з винахідником ЛСД Альбертом Гоффманом, вони постійно листувалися, обмінюватися літературою про речовини, здатні змінювати свідомість, та особистим досвідом їхнього вживання, а також провели багато спільних подорожей за межу звичного сприйняття реальності. Юнґер описує власний досвід експериментів із різноманітними речовинами, що змінюють свідомість, такими як вино, пиво, нікотин, ефір, опій, кокаїн, марихуана, ЛСД тощо, а також розмірковує про їхнє міфологічне, історичне та культурне значення. Не оминає увагою і питання впливу цих речовин на авторів книжок, особливо представників літератури XIX століття — Шарля Бодлера, Гі де Мопассана, Томаса де Квінсі та інших

Роман «Скляні бджоли», який зачіпає теми стрімкого технологічного прогресу та заміни живого штучною імітацією, лише на перший погляд є фантастичним, адже у глибинних пластах цього тексту — міркування Юнґера про стрімкий поступ людства і занадто швидку зміну основ життя, коли в одвічному прагненні до спрощення і спокою люди натомість завжди отримують ще складніше життя, сповнене тривог і позбавлене щастя. І далеко не всім знайдеться місце у такому новому механістичному та прагматичному світі. Не всі кавалеристи однаково успішно здатні пересісти із коней старої традиції на танки прогресу, і головний герой роману, ротмістр Ріхард, якраз один із таких. У пошуках роботи, якої залишається все менше для людей попередньої генерації, життя зводить Ріхарда із загадковим та величним Цаппароні — творцем могутньої компанії з виготовлення роботів та маріонеток. Попередник Ріхарда на цьому місці за короткий час втратив глузд, і тепер Цаппароні шукає нового фахівця для виконання певних делікатних завдань. Але для прийняття остаточного рішення Ріхард має пройти тест, суть якого він не зовсім розуміє і який поступово починає набирати гротескного та зловісного забарвлення