Книжка Пітера Померанцева «Нічого правдивого й усе можливе» висвітлює проблеми трансформації російського суспільства під впливом медіатехнологій. На початку 2000-х років автор працював у Москві журналістом і телевізійним продюсером та мав можливість спостерігати за творенням глобальних медіасимулякрів. У книзі змальований феномен російського телебачення як механізм, що впливає на політичні тренди, історію країни та свідомість громадян. —❖— «Нічого правдивого й усе можливе», як і кожна справжня книжкова віха, має кілька рівнів прочитання, кілька контекстів, у кожному з яких свої культурні коди доступу, реалії і персонажі. По-перше, це книжка автобіографічна: постать Пітера виростає з недосвідченого молодого журналіста у справжнього стріляного горобця пера і камери. По-друге, це книжка про Росію в певній часовій перспективі: від Росії малої брехні до Росії, збудованої на повній і безповоротній відносності сенсів, де сказане й написане не важить уже зовсім нічого. По-третє, це книжка про антропологічний експеримент, у якому люди ніколи не є самими собою, а завжди грають когось іншого, володіють кількома ідентичностями. Книжка Померанцева насправді — про катастрофу, яка є в людях, між людьми і яка ще попереду. Андрій Бондар, український поет, публіцист, перекладач —❖— Ці оповідання — спогади про Москву «нульових» — написано від першої особи, але це не збірка, а цілісний твір у трьох діях. Це могла б бути поема (алюзія до Дантової «Божественної комедії») чи, наприклад, опера. Так чи так ідеться про подорож пеклом, про втрату обрисів реальности, запаморочення та западання світу в темряву. З рецензії Оксани Форостини, «Критика» —❖ — Книжка Пітера Померанцева «Нічого правдивого й усе можливе» створена мовою та образами, яких ви точно не зможете забути. Світ, який змальовує автор, — унікальний. На зміну комунізмові з його інформаційним дефіцитом до Росії прийшла нова ідеологія — розважальне телебачення. Воно замінило справжню політику, економіку, дипломатію і людські взаємини. Герої, яких воно створило, реальніші від людей з вулиці. Сучасна Росія — це «Шоу Трумена», де героями є 140 мільйонів осіб, але вони ще не знають, що кожне шоу має фінал. Євген Федченко, Директор Могилянської школи журналістики Національного університету «Києво-Могилянська академія», співзасновник StopFake