Ейпріл Кларк-Клівден — перша, кого Ганна Джонс зустріла в Оксфорді. Ця життєрадісна, яскрава, часом уїдлива, але так чи інак «та сама» дівчина швидко затягнула Ганну на свою сяйну орбіту. Уже в першому семестрі сусідки-нерозлийвода насолоджувались товариством вірних друзів — Вілла, Г’ю, Раяна та Емілі. А наприкінці другого Ейпріл померла. Тепер, через десять років, коли Ганна та Вілл чекають на першу дитину, звинувачений у вбивстві Ейпріл чоловік, колишній черговий Оксфорду Джон Невілл, помирає у в’язниці. Спершу Ганна відчуває полегшення: нарешті можна залишити минуле позаду. Та вже скоро все змінюється: в її життя вривається молодий журналіст і надає нові докази невинуватості Невілла. Зустрічаючись зі старими друзями й дедалі глибше занурюючись у таємницю вбивства Ейпріл, Ганна усвідомлює: люди, яких вона, здавалося б, добре знала, мають що приховувати… І хтось із них — убивця

Коли старанно приховані і запилюжені часом скелети таки вибираються зі старих шаф на світ Божий — чекай біди. Головна героїня — письменниця — несподівано для себе отримує запрошення на дівич-вечірку шкільної подруги, з якою не спілкувалася років з десять. Вихідні мають промайнути весело — гучні посиденьки десь далеко від цивілізації поміж густих лісів англійської провінції у скляному будинку з веселою компанією. Проте щось пішло не так… За дві доби вона, зранена та скалічена, приходить до тями в лікарняній палаті й із жахом усвідомлює, що нічогісінько не пам’ятає… Хоча й відчуває: трапилося щось жахливе!