Експедиція «Гондвана» — 3. «Слід «Баракуди» — заключна частина трилогії «Експедиція «Гондвана», присвяченої пошукам в Індійському океані затонулого материка. Герої повісті, мужні радянські акванавти, допомагають вчасно виявити і знешкодити злочинців на «Баракуді» — похмурій підводній споруді, де атомні маніяки провадять експерименти

Гостросюжетна науково-фантастична повість. За публікацією у журналі "Дніпро" (номери 10-11 за 1985 р.) Малюнки В. Псарьова. Російською мовою повість виходила під назвою "Особый контроль" в зовсім іншій редакції

Учень сьомого класу Юрко Романюта переходить до нової школи на березі Дніпровського моря. Він швидко здружується з новими товаришами. Усі разом вони перепливають на острів, де в руїнах старовинного замку щось шукають двоє злочинців. Як виявилося потім, вони приховали там коштовні археологічні знахідки і намагалися їх привласнити. Ризикуючи життям і зазнавши небезпечних пригод, діти допомагають дорослим знешкодити злочинців

Учень сьомого класу Юрко Романюта переходить до нової школи на березі Дніпровського моря. Він швидко здружується з новими товаришами. Усі разом вони перепливають на острів, де в руїнах старовинного замку щось шукають двоє злочинців. Як виявилося потім, вони приховали там коштовні археологічні знахідки і намагалися їх привласнити. Ризикуючи життям і зазнавши небезпечних пригод, діти допомагають дорослим знешкодити злочинців

В августе 1919 г., когда белогвардейцы и петлюровцы рвались к Киеву, из города был эвакуирован золотой запас Государственного банка. О приключениях отважных бойцов, охранявших золотой обоз, и рассказывается в повести. У серпні 1919 р., коли білогвардійці й петлюрівці рвались до Києва, з міста було евакуйовано золотий запас Державного банку. Про пригоди відважних бійців, що охороняли золотий обоз, і розповідається в повісті

Події пригодницької повісті сучасного болгарського письменника Григора Угарова відбуваються в другій половині XIX ст. й пов'язані з визвольною боротьбою болгарського народу проти турецьких гнобителів. Ув'язненого болгарського революціонера Балканова турецькі власті продають шукачам діамантів у Африку. Син Балканова Павел вирушає на розшуки батька. Повість знайомить нас з історією і культурою Африки, її природою, населенням. Книжка цікава за фабулою, пізнавальна й виховна

Ця книга перенесе тебе, читачу, в Англію кінця XVI сторіччя. Важкі це були часи для англійського простого люду. Великі землевласники свавільно забирали в селян землю й пускали її під випаси для овець; а сміливців, що чинили опір, чекала жорстока кара. Від такої кари і втік селянський хлопець Пітер Браунріг. Ховаючись од помсти злостивого сера Філіпа, він стає актором, мандрує по всій країні і зрештою потрапляє до Лондона. Випадково підслухана розмова наводить його на слід таємної організації, що замислила покликати на допомогу чужоземне військо, захопити владу, втягнути країну в полум'я війни. У цій змові бере участь і Пітерів ворог — сер Філіп. Але хто решта змовників, де їхній осередок, як і коли вони збираються здійснити свій задум? Оце й поклав собі дізнатися Пітер… Серед героїв повісті є історичні особи — великий англійський драматург Вільям Шекспір, театральний діяч і актор Річард Бербедж, філософ Френсіс Бекон та інші. Повість написав сучасний англійський письменник Джефрі Тріз

Роман «Сліди залишаються», присвячений молоді, має велике виховне значення. Він прищеплює дітям чесність, почуття дружби, свідомість, патріотизм, пильність, витримку, наполегливість та сміливість. Роман належить до серії книжок пригодницької літератури, але в ньому настільки майстерно відображено події, що їх можна вважати цілком можливими. Головними героями твору є діти — піонери, віком 11–13 років — хлопчики й дівчатка. Під час літніх канікул вони випадково натрапляють на слід зграї диверсантів і з великими пригодами допомагають органам державної безпеки виловити їх

Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю. У своїй книзі «Сліди на піску» Роман Іваничук хоче сказати, що навіть найнепомітніший слід, який залишила на рідній землі чесна людина, ніколи безслідно не зникає. Книга містить короткі повісті, новели й есеї, написані в різні роки, а тому читач має змогу оцінити Романа Іваничука як майстра «малої» прози. В маленьких оповідках автор розмірковує про давню історію України та наше суперечливе сьогодення, розкриває характер людини крізь призму душі при мінімумі зовнішніх подій. Книга сповнена тривог за долю українського народу, однак пройнята вірою у його велике майбутнє

У цій книжці змальовані трудові будні радянської міліції. Використовуючи матеріали з практики роботи Київського карного розшуку, автор розкриває благородний зміст діяльності працівників карного розшуку, на конкретних, взятих із життя прикладах показує, як, спираючись на підтримку громадськості, вони захищають інтереси держави і кожного радянського трудівника, нещадно борючись із будь-якими спробами посягнути на ці інтереси

До книги відомого українського радянського письменника увійшли гостросюжетні твори про злочинне відродження колишніми есесівцями нацизму в Європі

Звістка про мамину смерть застає письменника в Будапешті і відкриває емоційний чорний ящик, спонукає до розплутування багатошарових історій і детективного занурення у повсякдення часу, що проминув. Роман про маму стає автопоетичною сповіддю й оповіддю про країну та людей, яких більше немає. Роман отримав найпрестижнішу сербську літературну премію — «НИН-ову награду» за найкращий сербський роман 2015 року

Вона — відома акторка, він — талановитий психолог та кіносценарист, а разом — це подружжя Дяченків — метри української фантастики, віртуозні майстри слова та сюжету. У величезному доробку цього творчого та й сімейного дуету кілька десятків романів та збірок, які вже встигли полонити серця мільйонів любителів фантастики. А тепер до вашої уваги такий собі the best від Дяченків, де все звичне, — новизна ідей, елегантне втілення і надзвичайна образність. Безкомпромісні, водночас ліричні й досить жорстокі тексти: світ одомашнених тварин з «Вовчої ситі» і «Останній Дон Кіхот» — вічний герой під іншим кутом зору. Й «Емма і Сфінкс» — чергова спроба Дяченків осягнути найпотаємніше, що може статися в житті кожної людини — кохання. І не сумнівайтесь — попереду ще багато нових проектів. Чекайте!

Яскрава і доволі популярна наукова метафора стверджує, що жоден годинник не міг би існувати без свого творця, годинникаря. Під годинником тут маються на увазі живі організми, а годинникар — не хто інший, як Божественний Розробник, тобто Бог. Затятий дарвініст і апологет еволюції Докінз доводить, що для виникнення життя в усій складності його проявів не потрібна допомога надприродних сил. Єдиним «розробником» складних живих організмів є природний добір, який не має якихось цілей, мети і бачення кінцевого результату, а тому є «сліпим годинникарем». Докінз захищає еволюційний погляд на світ і розвінчує міфи довкола дарвінівської теорії. Дотепність і широка ерудиція автора дають йому змогу легко оперувати прикладами з різних галузей — від комп’ютерного програмування до поезії Шекспіра. Він переконливо доводить, що навіть найскладнішими процесами розвитку керують сліпі сили природи

Введите сюда краткую аннотацию

Роман «Сліпобачення» є одним із найвідоміших і найважливіших творів Пітера Воттса, а читачі і критики одностайно вважають його головним і вершинним здобутком письменника. Кінець XXI століття. Розбалансоване людство, яке і без того стоїть на порозі багатьох викликів і невідворотних змін, зіштовхується з новою проблемою принципово іншого рівня — першим контактом. Та чи так легко контактувати з тим, хто, роздивляючись тебе майже упритул, сам не бажає з'являтися у фокусі твого зору? Надто, якщо і зір, і всі інші чуття, на які людство покладалося протягом мільйонів років своєї земної еволюції, виявляються нічого не вартими, коли справа доходить до комунікації з «іншими», які формувалися за геть інакших умов, і для яких всі людські поняття і концепції поведінки нічого не варті, як позбавлене сенсу навіть саме розуміння контакту. Космічний корабель «Тезей» — вершинне досягнення земних технологій — вирушає на периферію Сонячної системи, щоб спробувати дізнатися про тих, хто кілька років тому несподівано відвідали Землю, за одну мить просканували її у всіх можливих спектрах і так само блискавично зникли, останньої миті надіславши кудись за межі Сонячної системи сигнал невідомого змісту. Лік іде на місяці, адже невідомо, з якою метою «інші» здобували інформацію про Землю та її мешканців, водночас уникаючи жодних контактів. Десь на самій межі Сонячної системи на орбіті недосформованої зірки ховається посланець іншого світу, з яким «Тезей» має вийти на контакт, з’ясувати його природу і вирахувати потенційну загрозу, яку він може нести Землі

  «Сліпота» — це історія про те, як в одному безіменному мегаполісі люди раптом всі осліпли, крім однієї жінки, і до чого це призвело. Це алегорія про людське життя — безжально-іронічна, приголомшливо-страшна і до сліз прониклива. І все ж вона вселяє впевненість, що людина спроможна все подолати, і після прочитання цієї книги, за визнанням численних читачів, хочеться дивитися на світ широко відкритими очима і просто — жити. Тому що нічого важливішого за це й бути не може.  

«Сліпучі катастрофи» — це п’ять коротких повістей про різних жінок — сумирних, домашніх Єв, які над усе прагнули банального жіночого щастя. Та коли життя влаштовує їм несподівані катастрофічні сюрпризи, вони відкривають у собі войовничу Ліліт і змінюються до невпізнання. Читати цю книжку — все одно що дивитися в дзеркало й знаходити в ньому своє відображення. Можливо, навіть не одне