Бгаґавад-Ґіта — або, в перекладі із санскриту, Пісня Господня — є найважливішою частиною давньоіндійського епосу, що називається Магабгарата. В Магабгараті описуються події приблизно 7-тисячолітньої давнини. Бгаґавад-Ґіта — великий філософський твір, який для історії Індії мав приблизно таку ж роль, яку Новий Завіт — для країн європейської культури. В обох цих книгах з великою потужністю проголошено принцип Любові-Бгакті як основи духовного вдосконалювання людини. Бгаґавад-Ґіта також подає нам цілісне уявлення про фундаментальні питання філософії, зокрема, що таке людина, Бог, про сенс життя людини та принципи її еволюції. Український поетичний переклад з санскриту Миколи Ільницького